Вистава ‘’Аліса’’ – доросла наївність, чи дитяча мудрість?

Аліса

Аліса у країні Чудес і Аліса у Задзеркаллі – казка знайома всім з дитинства. Багато хто вважає її дитячим твором Льюїса  Керола. Дехто каже, що це цілком доросла історія, яку не зрозуміти дітям. Я ж схиляюсь до того, що автору вдалося створити справді дивовижну казку на межі дитячого і дорослого. І ось Перший Театр взявся за постановку, на мою думку, цього дуже не простого твору!

У цій історії справді непахане поле для різних інтерпретацій, кожен може знайти у цій казці щось своє. Автори даної вистави вирішили підійти до неї з боку питання, а чому ж Аліса таки стрибнула за цим кроликом?

Контекст і посил самої вистави чіткий і зрозумілий, на мою думку, але лише дорослому, ну або, можливо, просунутому підлітку. Питання, навіщо ставити виставі віковий ценз 10+, заради того, щоб діти подивились гарну картинку?

Про картинку… Театр тіней – дуже класна задумка, яка є дуже доречна до цієї вистави. Реалізацію його важко якось оцінювати, бо на такому вперше, але, в принципі, тіні доволі органічно були вплетені у виставу. Щодо костюмів – на багатьох вбрання виглядало аж занадто пафосно на їх образи, але розумію, що це було створено також заради дітей, щоб якось підсилити їх зацікавленість у виставі.

Гра акторів, точніше методи, які були вибрані для неї. Видно, що митці, що створювали виставу, старалися вгодити як дорослим, як і дітям. І розумію, що такою манерою мав створюватися елемент абсурду у виставі. Але це вдалося десь на 75%, бо не завжди переключення з дитячості на дорослість було актуальне в той чи інший момент і виглядало комічно (у гіршому значенні цього слова). Але однозначно задача абсурдності на виставу була виконана – це факт!

Динаміка вистави. От знаєте, є вистави, що здатні створити настрій, а є – які можливо дивитися тільки під певний настрій. Так от, тут в плані орієнтації на дитячих глядачів – взагалі провал, бо активної динаміки просто немає (а чим ще зацікавити дитину?); правда, театр тіней трохи рятує ситуацію. Це щось таке внутрішнє, що навіть неможливо пояснити словами. От мені ніби і цікаво було кожної секунди, але в певні проміжки часу я просто відключався від вистави, на півхвилини, хвилину – але так!

На виході в черзі спостерігав діалог між старшими жіночками, які сказали, що їм сподобалось, бо всі задачі, які ставились для даної історії, в принципі були виконані. З тим важко не погодитись і це справді так.

Основна складність в цій виставі, на мою думку, була саме задумана дитячо-дорослість історії. І золота, паритетна середина, в цій виставі, все таки відсутня. Але на виставу безумовно треба йти, бо це щось справді нове для театру у місті Львові.

Вже те, що автори взялись за цю справді складну для постановки казку, робить їм великий плюс. Дякую за цей глядацький досвід, справді дякую!

До нових зустрічей у Першому!!!

Поделиться в соц. сетях

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>