Подорожі Колобка

Козак Колобок
Нещодавно у нашому журналі відбулося знайомство з Орестом Катинським і його поезією. Як я і анонсував, Орест і надалі з нами і продовжує ділитися своєю творчістю. На цей раз спеціально для дітей Орест написав віршований цикл ”Подорожі Колобка”. Першу казку з цього циклу ми саме сьогодні і презентуємо для наших маленьких читачів.

 1 (Втеча в Січеслав)

Колобок козак був жвавий
Думав за усю Державу -
Бігав, нишпорив, шукав
І таки на слід напав,
Що провадив в Січеслав.
Слід тягнувся бороною
Через всю країну -
Валом, ровом, долиною,
Що зоставив Дракон злий -
В плуг незвичний і міцний,
Дивно впряжений-заряжений.
Він, як змучивсь працювати,
Від роботи, - щоб додати
Вал великий, грізний, сталий,
Через ті воєнні чвари,
Де все нищили Почвари -
То побіг води попити
В Борисфені, що служити
Вже давно людям почав
І їх ладії та човни,
Договором,
Завжди мав
На своїх плечах носити,
Там де Чорне море,
Що хлебнуло горе
Від отого Змія зла,
Що все нищив, як потвора.
З цього саме почалася
Наша розповідь -
Велася 
Про Вали Зміїні древні,
Що лежали дивно-певні
На південних рубежах,
Що захистком є не раз.

      2(Почвари)
Велася, проживала і була
На Окраїні земля,
Де жили племена дикі -
Велетні сильно великі.
Сила грізна, дуже зла
І у тьмі завжди лиха,
Що прозвав народ -
Почвари,
Бо людей у рабство крали.
Уночі лиш нападали,
Як по праці усі спали.
Дивних звірів приручили,
Щоб війну провадить вміли -
То мамонтів приучали,
То драконів приручали,
А найгірше -
Змію-Смоку догоджали
І дівчат йому давали,
Що тихенько вночі крали...

     3(Зміїний Вал)
Козаки народ умілий,
На вигадки завжди смілий -
Упіймали таки Смока,
Хоч була із ним морока.
Заловили Змія-Смока,
Із країни почвар Мока,
Й присудили смерть йому
За всі кривди у краю.
Він просився в козаків -
Обіцяв, що зрозумів
Він усе і більш не буде
Нищити худобу й люди,
А за те виоре Вал -
Охорону 
Від набігів всіх Почвар,
Щоби хоронив замком
Усіх людей України
І був згадки мирним знаком
Їх примирення із ним
Вже навік таки.

  4(Смерть Змія і Пороги)
Змій припався до води -
Пив, хлебтав, ковтав до рвоти
І обпивсь на лихо так,
Що упав в Дніпро відтак,
І на радість всім втопився,
Лихом, щоб не воротився.
Там, де Змій втопився,
Через Дніпро прокотився
І застиг в грізні пороги,
Заснували Січ Козацьку -
Охорону змоги.
На верху берега Дніпра,
Де скінчилися Вали,
Заснували місто Слави -
Місто назвою цвіло
Різнобарвною,
Та було в різні часи
Гарним в гарному...

    5(Епілог)
Було давно то і чи правда -
Я не знаю, 
Але в переказах
Вітаю
Цю дивну міцність
Наших предків,
Що так любили рідний край,
Що процвітає у розмай,
І всі разом, для нащадків,
У оборону й процвітання,
Жертвами свого бажання,
Край старались зберегти, 
Щоб лиш вільними могли
Державу сильною надбати
Та Духом Волі проростати,
В Козацькім краю України,
Де Вал Зміїний -
Пам'ять наша старовини...

Поделиться в соц. сетях

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>