”Тіні незабутих предків”: прорив, чи ще один крок у прірву?

Актори Тіні Незабутих Предків
Минулої неділі, 17 листопада, у Львові відбулася офіційна прем’єра фільму ‘’Тіні незабутих предків’’. Для того щоб представити стрічку, у Львів приїхали фактично всі актори і сам режисер Любомир Левицький.

Сама презентація була дуже помпезною – червона доріжка, фотокамери, інтерв’ю телеканалам і прес-конференція. Сам Любомир і всі актори фільму були дуже позитивними, добродушними і відвертими, що звісно ж налаштовувало на позитивний лад.

І ось прем’єра! Сюжет – на студентів університету, які розбивають стенд з скрижаллю, накладається страшне прокляття. Страшний дух Карпат повбиває всіх, якщо хлопці і дівчата терміново не знайдуть якісь вихід із ситуації. До того ж, у головного герою фільму у серці захований чарівний ключ, за допомогою якого цей же дух хоче звільнити своїх колег – інших злих духів. Отже тінейджери мають діяти, щоб залишитися в живих і допомогти їм розібратися у цій проблемі може тільки одна людина – карпатський мольфар Тарадуда.

Сюжет звісно банальний, але на ‘’попкорновий’’ фільм нормально. Але вся біда у тому, що навіть цей примітивний сюжет фільму неможливо назвати сюжетом, тому що оновлення сюжетних ліній під час фільму абсолютно незрозуміле.

По-перше, не зрозуміло, чому, коли саму скрижаль забрав професор, проклято інших студентів (ну за головного героя -  зрозуміло, у нього ключ у серці). По-друге, чому, якщо у пророцтві сказано, що духу, щоб звільнити сородичів потрібно вбити сім людей, він звільняє духів у кінці фільму, коли частина студентів ще жива. І таких незрозумілих поворотів сюжету у фільмі ще багато. А кінцівка, де дух говорить про сьогоднішній жорстокий світ, і що ми всі заслужили на смерть – це повний ідіотизм. Думка то правильна, але вона абсолютно не стикується з сюжетним напрямком фільму, тому виглядає це у фільмі безглуздо.

Гра акторів – відчувається, що могли краще, але, напевно, грали так, як говорив їм режисер. Дуже хотілося б побачити акторську гру головного героя, який з простого зніяковілого хлопчини стає мольфаром, добивається коханої дівчини і стає впевненим у собі. Цього не було.

І навіть відмінна операторська робота і класний саундтрек не рятують фільм.

Це повний провал, і мені сумно, що Любомир Левицький ще хоче на цьому заробляти.

В жодному випадку на витрачайте свій вільний час і гроші на цю ‘’містичну’’ пародію. Краще вже дійсно Штольню ще раз подивитись, там хоч сюжет тримає у напрузі, якщо не брати до уваги кінцівку фільму.

На завершення хотів би подякувати  мережі кінотеатрів “Планета кіно IMAX” і численним глядачам у залі за перегляд фільму і за те, що підтримають українське кіно!

Поделиться в соц. сетях

”Тіні незабутих предків”: прорив, чи ще один крок у прірву?: 5 коментарів

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>