Матеуш Гловацкі – володар гран-прі сьомого фестивалю Wiz-Art

Матеуш Гловацкі

Сьогодні у мене в гостях володар гран-прі  сьомого міжнародного фестивалю короткометражних фільмів ‘’Wiz-Art’’ – Матеуш Гловацкі. Нагадую, що отримав він цю почесну винагороду за свій фільм ‘’Вбити Тітку’.’

-     Вітаю вас з перемогою. Самі судді відзначили надзвичайно високий рівень режисури і сценарію фільма. Але в двух словах не змогли описати його зімст. Так, все-таки, про що цей фільмі і з чого виникла ідея відтворити на екрані саму цю історію?

Нещодавно я прочитав коротку і не дуже відому польську книжку ‘’Вбити Тітку’’. Анджею Бурсі з Кракова, що її написав у 1956 році, було тоді 24. Але через рік він помер, не завершивши цю новелу. Перше видання цієї книги припало на 1966 рік. Історія проста і забавна: головний герой – студент-сирота, що живе з тіткою. Вона любить його і хоче для нього самого кращого. Водночас вона не дозволяє йому щось робити по дому – вона прибирає, варить їсти, сама відвідує магазини. Поряд з нею, він просто не може стати дорослою людиною. Але студент приймає невірне рішення, думаючи, що вбивши свою тітку, він нарешті стане вільним…

З чого розпочалося ваше захоплення кіно? Про  що був ваш перший фільм?

Коли мені було 16 я не робив нічого: я ненавидів школу, вживав алкоголь, грав у більярд і баскетбол. В один вечір я побачив короткий фільм Романа Поланскі 1959 року – ‘’When angels fall’’. Коли фільм скінчився, я збагнув– я хочу робити фільми. А післе того, як я подивився по польському телебаченню два прекрасних фільми Тадеуша Конвіцкі ,,Salto’’ і ,,Jak daleko stąd jak blisko’’, я зрозумів, що кіно – це спражнє мистецтво і може говорити набагато більше, ніж просто свій сюжет. Через 8 років я почав вивчати кінематографію в Катовіце. Мій перший трьоххвилинний фільм був про товстяка, що п’є пиво і спостерігає за порно – ,,Poloniusz”.

-   Скільки всього фільмів у вашому послужному списку?  І чи плануєте ви у своїй роботі перейти до створення повнометражних фільмів?

Я сторив більше дюжини короткометражних фільмів. Можливо за найближчі два роки я і створю повнометражний фільм, але зараз я думаю про життя і читаю книжки.

Кіно – ваша основна сфера діяльності? Чим ще вицікавитесьу житті?

Так, кіно – моя основна діяльність. Крім цього цікавлюся, політикою, історією, збираю монети.

- Питання, яке дуже часто лунало на фестивалі, і думки про яке кардинально відрізнялись: з ким простіше працювати саме у короткометражках – з професійними акторами чи з простими людьми? Ваша точка зору.

Професіонали мають доглянуту шкіру, а їх обличчя часто говорять нам, що їх власники не знають нічого про спражнє життя.  Прості люди вони реальніші і блискуче можуть впоратися з роллю, що відображає саме їх характер. Але часто характер персонажів у фільмах кардинально змінюється, і ось для цього потрібні справжні актори. З професійним актором набагато легше працювати на знімальному майданчику, але це не означає, що він краще.

Яка ситуація зараз у польській кіноіндустрії? Наскільки фінансує вас державаі наскільки легко знайти спонсора для нового фільму?

У нас існує Польський інститут кінематографії, який дає гроші приблизно на 30 повнометражних фільмів у рік, зокрема на анімацію і документальні фільми. Хтось може сказати, що це мало. Так, але ми живемо у Польші, де раніше панував комунізм. Нажаль, залишки його відчуваються і зараз – певні людям надано право фінансувати ті фільми, які вони хочуть і ставити фільми у чергу на отримання грантів на наступний рік (часто головну роль грає не сценарій і сюжет, а принцип син-брат-сват). Часто члени цього інституту видають гранти самі собі, але…вони дійсно створюють кіно! І ми надзвичайно задоволені, що Польша кожен рік отримує цих 30 фільмів і наше кіномистецтво нее стоїть на місці, у 90 роках ця цифра становила 10-15 фільмів у рік.

У тому числі даний інститут спочатку виділяв кошти для мої коротких метрів через мою школу у Катовіце, але згодом фінансування припинилося. Зараз я активно співпрацюю з польським телебаченням, що активно допомагає мені у фінансовому плані.

-  Чи бували ви в Україні? Якщотак, то якіміста – місця вам запам’ятались більше за все?

Я збирався відвідати вашу країну 3 рази, але так, на жаль, і не вийшло наразі. У найближчому майбутньому збираюсь нарешті приїхати до України. Більше за все я хочу побувати у селі Константиновка біля Кам’янки-Бузьки. Там жила моя бабця. У 1943 році, коли росіяни спалили це село, бабці вдалося втікти до лісу. Я хочу відвідати багато міст в Україні, але першим ділом звісно поїду туди.

-       Ваші побажання нашим читачам.

Я бажаю Україні бути вільною – без Путіна, але з Донецьком і з Севастополем.

Дякую Матеушу за виділений час і за інтерв’ю.  Бажаю подальших успіхів у короткому метрі, креативу, наснаги,  ну і створити, все таки, свій перший унікальний повнометражний фільм.

Поделиться в соц. сетях

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>